Яка користь для ОГС від організаційної оцінки?

Насамперед пропоную розібратися, звідки взялося поняття організаційної самооцінки. 

Для інституцій, які допомагають розвиватися організаціям громадянського суспільства, тобто надають фінансування або грантову підтримку, важливо спочатку зрозуміти, на якій стадії розвитку перебуває та чи інша організація, з якими викликами зустрічається. Це дозволяє чітко зрозуміти, які перші кроки такій організації варто зробити, щоб посилити себе. 

Отже, самооцінка організації полягає в тому, що лідер чи лідерка й члени команди (залежно від того, як організовані процеси) спільно роблять такий аналіз і заповнюють форму самооцінки. 

На практиці це дозволяє отримати відповіді на питання: 

- у яких сферах спроможності все добре;

- на що насправді варто було б звертати увагу.

Тобто це відповідь на пріоритети.

Коли виникає потреба в самооцінці ОГС?

Тут варто говорити про усвідомлення чи неусвідомлення потреби. З мого досвіду, усвідомлена потреба виникає переважно у випадках, коли організація має сталу команду, сталу діяльність і час від часу приглядається детальніше, що відбувається в процесах, і ставить точки розвитку.

Тобто, коли ми кажемо про усвідомлену оцінку – то це відбувається наступним чином: організація орієнтовно раз на рік збирається, переглядає свою діяльність і відповідно виставляє пріоритети або формує план розвитку, наприклад, на наступний рік.

Але коли ми кажемо про неусвідомлену потребу, то переважно оцінка заповнюється так, наче це потрібно комусь іншому, а не організації. Наприклад, донорам. 

З одного боку, тут є логіка. Але це тільки часткова правда. 

Тому на ці оцінки насправді можна дивитися по-різному. Якщо інструмент справді використовується для розвитку, то він заповнюється адекватним чином. Якщо ж він використовується «для галочки», то, швидше за все, ці відповіді ще варто було б перевіряти, наприклад, через фасилітовані зустрічі. 

Що варто врахувати при заповненні форм самооцінки організації?

Самооцінка – це просто інструмент, і він не дає відповіді абсолютно на всі запитання, він лише їх ставить. Це допомагає подивитися на розвиток організації зі сторони. 

У моїй практиці були випадки, коли форму оцінки заповнювали різними відділами, тобто кожен відділ ставив якусь оцінку, й потім це обговорювали у команді. 

Більшість організацій заповнюють такі форми, коли хочуть виміряти результати діяльності до й після, і коли є необхідність або є перспектива залучення донорських коштів.

Хто й коли має робити самооцінку ОГС? Я прихильниця того, що самооцінку роблять раз на рік та коли підбивають підсумки, й роблять це люди, які приймають рішення, та люди, які задіяні до планування або до стратегування. 

Тобто, на мою думку, важливо, щоб це робила команда, а не лише лідер чи лідерка.

Існують різні приклади форм для самооцінки організації. Аби вибрати конкретний варіант, варто розуміти спроможність самої організацій. На мою думку, ефективніше, коли форму самооцінки заповнюють із залученням зовнішнього фасилітатора. У такому разі можна по-різному подивитися на одні й ті самі запитання, побачити загальну картину.

Олена Матвійчук,
організаційна та екзистенційна коучиня,
координаторка менторських програм,експертка з розвитку спільнот та супроводу змін

 

Матеріал підготовлено в рамках грантового проєкту «Розвиток спроможностей місцевих громадських організацій у воєнний час за допомогою пакету тренінгів з підготовки та відновлення», який реалізовується Громадською організацією «Подільська агенція регіонального розвитку» та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.