Як можна вирішити проблеми безгромадянства обговорювали у Вінниці
23/12/2015
Протягом 2014-2015 років ідентифіковано значні проблеми з незадокументованим статусом осіб без громадянства, які перебувають переважно в прикордонних районах з недійсними паспортами СРСР чи документами невизнаних республік (наприклад ПМР) або взагалі без документів. Відсутність статусу та документів робить цих людей юридичними привидами та позбавляє всіх прав. Чинне законодавство України не передбачає ефективної процедури їх легалізації, одночасно відштовхуючи відповідальністю за незаконне перебування на території України.
Чим небезпечна така ситуація та що можна зробити, аби повернути до життя таких «юридичних привидів», обговорили у Вінниці 23 грудня під час круглого столу «Проблеми безгромадянства у Вінницькому регіоні: як повернути до життя «юридичних привидів»?
Участь в обговоренні прийняли більше 20 осіб - представники Державної міграційної служби України, помічники народних депутатів України, представники громадських організацій, експерти, журналісти. Заступник голови Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України» Ігор Бринош представив моніторинговий звіт «Юридичні привиди: проблеми безгромадянства в Україні, спричинені розпадом Радянського Союзу» та рекомендації щодо подолання виявлених проблем.
За словами заступника голови Одеської обласної організації КВУ Ігоря Бриноша, «ситуація в Україні нині складна і є чимало інших проблем, проте й долею осіб із такою «задавненою» проблемою безгромадянства теж не можна нехтувати – є шанс впровадити ці потрібні і прогресивні реформи, оскільки, «з таким «багажем» до Євросоюзу навряд чи можна йти».
Моніторинг проводився протягом 2014 – 2015 років в Одеській, Вінницькій та Чернівецькій області. Зважаючи на відсутність або низьку інформативність офіційних даних та відповідей на інформаційні запити, в 2015 році було застосовано проведення глибинного «польового» моніторингу в обраних 5 прикордонних районах Одеської області. Саме налагодження співпраці з сільськими радами та встановлення з ними довірливих відносин, виїзди до більшості сільських населених пунктів та безпосереднє спілкування з особами без громадянства дало свої результати. За інформацією сільських рад, вдалося встановити приблизну кількість недокументованих осіб без громадянства в цих п’яти районах, котра досягає близько 250 осіб. Фахівцями та активістами здійснено інтерв’ювання більше 150 осіб без громадянства, яких немає в жодних офіційних даних та статистиках. З цих людей близько третини – це люди з недійсними в Україні паспортами колишнього Радянського Союзу, частина з паспортами невизнаної ПМР, інші лише зі Свідоцтвами про народження або взагалі без документів. Результати такого пілотного «польового» моніторингу дають підстави стверджувати, що виявлені проблеми можуть торкатися як Вінницької області, так і інших регіонів України. Відсутність статусу та документів робить цих людей юридичними привидами та позбавляє всіх прав. Чинне законодавство України не передбачає ефективної процедури їх легалізації, одночасно відштовхуючи відповідальністю за незаконне перебування на території України.
«Потрібно було з чогось починати, Одеську, Вінницьку та Чернівецькі області вибрано не випадково, взяли за аспект державний кордон з Молдовою та невизнаним Придністров’ям. Почали надавати інформаційні запити, і тоді зрозуміли, що офіційним шляхом реальної картини не побачимо. У Вінниці та інших двох регіонах під час стартових заходів нас запевняли, що таких людей немає. Тому ми почали їздили по селах і «польовим методом» їх шукати. У нас було дві групи, тому обрали п’ять прикордонних районів Одеської області, і за два роки задокументували 148 осіб без громадянства. Зазначу, що це тільки ті люди, які погодилися розповісти свої історії, а є ж ще й велика кількість людей, які з певних причин не хочуть розповідати свої історії», - розповів фахівець.
Як зазначив Ігор Бринош, наразі є дві справи по безгромадянству, які вже вирішено. У Вінницькій і Чернівецькій областях проводяться інформаційні заходи.
«Далі будемо працювати з нашими партнерами на державному рівні, звертатися до відповідних органів із фактами, аби дану проблему вирішувати на законодавчому рівні. В якомусь розумінні провести міграційну амністію, дати людям шанс легалізуватися. Це має бути державна програма, щоб раз і назавжди вирішити цю проблему», — зауважив експерт.
В ході моніторингу та під час надання безоплатної правової допомоги таким людям, вдалося ідентифікувати 10 стратегічних судових справ (кейсів) в сфері безгромадянства, які підтримуються юристами як в національних інстанціях, так і в Європейському суді з прав людини. Крім того, фахівцями підготовлені звернення щодо використання спеціальних процедур ООН з прав людини.
Участь у заході взяв також заступник начальника управління Державної міграційної служби у Вінницькій області Олександр Іноземцев, який розповів, що питання статусу та отримання українського громадянства регулюються Законом про громадянство України, проте чинне законодавство потребує вдосконалення.
«Таким людям треба допомагати, ми завжди йдемо їм назустріч. Навіть якщо приходить людина з паспортом колишнього СРСР, з нього видно, де ця людина проживала, і її громадянство можна встановити. У нас немає статистики, чи є на Вінниччині особи без громадянства і це встановити дуже складно, для того, щоб з’ясувати, чи такі люди є, на мою думку, потрібно проводити «польові дослідження»», - зазначив Олександр Іноземцев.
Історії успіху
Кожен день тисячі людей в Україні, які в результаті розпаду СРСР стали особами без громадянства, відчувають правову безпорадність і байдужість з боку держави. Історії матері дев’яти дітей з невизнаного Придністров’я і літньої біженки з Азербайджану, що дивом уникнула етнічного конфлікту, – це дві різні людські долі, які розкривають проблему безгромадянства в Україні. Шляхом просування стратегічних судових справ Одеська обласна організація Комітету виборців України намагається привернути увагу і домогтися від державних органів комплексного вирішення проблем безгромадянства.
У січні 1990 року Валентина Т., 1937 року народження (ім’я змінено з етичних міркувань) зі своєю сім’єю втекла в Україну з Азербайджану через етнічний конфлікт. 23 січня 1990 року сім’я прибула поромом до Одеси в статусі біженців, що підтверджувалося виданою в Азербайджані довідкою. Валентина почала налагоджувати своє життя – у вересні 1990 року працевлаштовується на посаду кухаря в дитячому садку в Одесі, а також відкриває ощадний рахунок у банку. У 1991 році Україна оголошує про незалежність і приймає закон про громадянство, згідно якого Валентина має право на отримання громадянства України. Однак внаслідок відсутності прописки в паспорті Валентина не змогла отримати громадянство. Вона неодноразово зверталася до компетентних органів з метою отримання громадянства, проте щоразу отримувала відмову. Більше того, через правову неграмотність, у 2008 році Валентина була документована посвідченням на право постійного проживання в Україні як особа без громадянства. У посвідченні зазначалося, що Валентина прибула в Україну лише в 2000 році. І це все, незважаючи на безперервну роботу в дитячому садку більше 18 років (на момент отримання посвідчення), а також наявність інших доказів проживання в Україні до 2000 року. На даний момент Валентина за допомогою юристів Одеської організації Комітету виборців України звертається до суду в рамках окремого провадження з метою встановлення юридичного факту постійного проживання в Україні на момент проголошення незалежності.
Позитивне рішення суду дозволить Валентині підтвердити її право на громадянство України і поставити крапку в 25-річній боротьбі за свої права.
В кінці 1990-х років Анна К., 1977 року народження (ім’я змінено з етичних міркувань) переїхала з невизнаної Придністровської молдавської республіки в Україну. Військовий конфлікт, відсутність роботи, занепад економіки на території ПМР – всі ці фактори стали причиною вимушеного переїзду в сусідню країну. В Україні Анна стала матір’ю дев’яти дітей – наймолодший народився у вересні 2015 року. Через відсутність документів, що засвідчують особу, вісім молодших дітей Анни не мають свідоцтв про народження. Більше того, народження тільки п’ятьох було офіційно зареєстровано, про що свідчать медичні довідки про народження. У вересні 2015 року Анна направили в Одеську обласну лікарню через ускладнення пологів. Відсутність документів, що засвідчують особу, а також відсутність грошових коштів, позбавили Анну можливості отримати медичне свідоцтво на дитину. Незважаючи на те, що особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на отримання безкоштовної медичної допомоги, лікарня відмовляється видавати медичне свідоцтво на руки Анні без підтверджуючих документів про статус особи без громадянства, або оплати за перебування в лікарні.
Вже кілька років Анна разом з родиною намагається отримати документи, які зможуть підтвердити її статус і, таким чином, знайти вихід з правової «прірви», в якій опинилася вона і її діти. На сьогоднішній день, за допомогою юристів Одеської організації Комітету виборців України, Ганна готує документи для отримання свідоцтв про народження та громадянства її дітьми, які згодом стануть підставою для документування самої Анни.
Інша історія зовсім «свіжа» та торкається уродженця Республіки Молдова Плешко Тимофія Миколайовича, 1971 року народження. В 1997 році він прибув до України, одружився та завів дітей. До 2000 року працював на хлібокомбінаті в селищі Тарутине на Одещині. Документований чоловік був лише паспортом СРСР, громадянство України отримати не зміг. Намагався вирішити проблему громадянства у Молдові, але отримав відповідь що серед громадян цієї держави не значиться. Тимофій знову повертається до України і живе в такому статусі до березня 2014 року. В цей час, його без наявності українського громадянства мобілізовують для проходження служби в Білгород-Дністровський прикордонний загін. Чоловік приймає присягу та бере участь в АТО (м. Лисичанськ). В АТО отримав позивний «Легіонер», лікувався у військовому госпіталі. Після демобілізації статус учасника АТО не отримав, безправний статус не документованої особи без громадянства не змінився. Наразі юристи визначають оптимальний шлях легалізації чоловіка в Україні та підтвердження участі в АТО.
Цікавою була також історія жінки, яка вже скористалась допомогою Одеської організації КВУ і нарешті отримала посвідку про постійне проживання в Україні. Тетяна Мунтян у 9-річному віці разом з родиною майже 20 років тому приїхала на Одещину з молдовського села. Тетяна та її двоє сестер 18 років жили без громадянства та документів, лише зі свідоцтвами про народження. Згодом і шестеро дітей Тетяни Мунтян росли «на пташиних правах», адже ніде не були оформлені, мали тільки довідки з пологового будинку про народження, а старші ходили до школи «нелегально».
Тривалий час сестри намагалися оформити свій статус в Україні. Зокрема, Тетяна Мунтян зверталася до районного паспортного столу (пізніше міграційної служби), до консульства Республіки Молдова в Одесі, де навіть отримала за 500 гривень довідку про відсутність громадянства Молдови. Платила за офіційний переклад своєї «метрики», збирала інші документи. Питання ускладнювалося тим, що в свідоцтві про народження Тетяни була помилка - вона була записана як Мунтяну, на відміну від інших членів сім''''ї, які значилися як Мунтян. Поки документи збиралися, змінювалися вимоги законодаства щодо їх кількості та змісту, термін дії документів спливав, і потрібно було все розпочинати спочатку...
Безоплатну допомогу Тетяні Мунтян надали юристи КВУ, коштами «на довідки» підсобило сільгосппідприємство. Тепер Тетяна має офіційний статус та посвідку про постійне проживання, отримує допомогу на дітей, а діти мають свідоцтва про народження. Після отримання допомоги на дітей сім''''я спромоглася придбати хатину в селі, старші діти змогли оздоровитися в дитячих таборах... Типова історія цієї сім''''ї може стати прикладом для інших, переконати, що отримання правової допомоги в оформленні статусу дає шанс на нормальне життя.
В ході обговорення також було розглянуто та обговорено досвід пост-радянських держав (Грузії, Молдови, Киргизії) щодо скорочення безгромадянства та можливості його застосування в Україні. Зокрема, було відмічено принципову та послідовну позицію цих держав щодо кампаній по легалізації осіб без громадянства, які перебували в недокументовному статусі. Україна, незважаючи на приєднання до конвенцій ООН щодо скорочення безгромадянства та статус апатридів, досі не спромоглася ефективно імплементувати їх положення в національне законодавство. Наразі Державна міграційна служба України розробляє проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема щодо визначення статусу особи без громадянства, що безумовно є позитивною тенденцією.
Проект зі скорочення безгромадянства осіб молдавської національності, спричиненого розпадом СРСР, здійснюється Одеською обласною організацією ВГО “Комітет виборців України” за фінансування Європейського союзу. Організаційним партнером у Вінниці є Подільська агенція регіонального розвитку.
