Технології е-демократії повинні стати популярними та корисними

Технології електронної демократії будуть популярними лише тоді, коли громадяни відчують їхню користь на практиці. Про це свідчать результати першого в Україні експертного опитування, спрямованого на визначення рівня обізнаності та використання інструментів електронної демократії представниками громадських організацій.

Звіт за результатами дослідження «Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні» (2016 рік).

На сьогодні громадські діячі неефективно використовують існуючі технології електронної демократії у своїй професійній діяльності, про що свідчать результати експертного опитування «Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні», проведеного в січні-лютому 2016 р. коаліцією громадських організацій з ініціативи ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» за експертної підтримки Державного агентства з питань е-урядування, Національної академії державного управління при Президентові України та за фінансової підтримки Посольства Великобританії в Україні.

24 березня у приміщенні Державного агенства з питань е-урядування (Київ, вул. Ділова, 24) відбулася конференція на тему «Участь громадських організацій у розбудові електронної демократії в Україні», під час якої відбулась презентація результатів опитування представникам громадських організацій, вищих навчальних закладів, ЗМІ з різних областей України. Це перше дослідження в Україні, спрямоване на визначення потреб саме представників неурядових організацій у сфері електронної демократії.

Під час заходу Тімоті Дубел, регіональний радник електронного уряду USAID в Україні, Білорусі та Молдові, нагадав, що електронна демократія складається з трьох основних компонентів – участь, прозорість, підзвітність – і детально окреслив розвиток кожного з них в Україні.

Маріо Мітре, експерт з виборчих питань Національного демократичного інституту, розповів про важливість соціальних медіа у виборчих процесах. В той же час, він наголосив, що сучасні технології мають доповнювати взаємодію між громадянами і представниками влади (тримати громадськість у фокусі змін, що відбуваються), але не замінювати її.

Про останні досягнення, пріоритетні напрямки та завдання розвитку електронного урядування в Україні розповів Дмитро Маковський, начальник управління інформатизації та розвитку інформаційного суспільства Державного агенства з питань е-урядування. Мова йшла про впровадження електронних послуг, електронної взаємодії та ідентифікації, відкриття даних.

Діана Зубко, експерт з демократичного врядування ПРООН, розповіла про методологію розробки та впровадження на державному та місцевому рівнях Дорожньої карти відкритих даних на 2016 р. Це чітко окреслений план дій з відкриття пріоритетних для громадян наборів даних із вказаним переліком виконавців та термінів реалізації. Результати імплементації цієї дорожньої карти будуть висвітлені у відповідному звіті ПРООН наприкінці року.

Про методологію, мету проведення та основні результати експертного дослідження «Практика використання інструментів електронної демократії в Україні» розповіла керівник проектів ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» Оксана Гречко.

Під час онлайн-опитування, у якому взяли участь 402 громадські організації з 24 областей України, було виявлено, що НУО використовують здебільшого базові інформаційно-комунікаційні технології у своїй професійній діяльності – такі як електронна пошта, соціальні мережі, власні веб-сайти. Непопулярними залишаються електронні опитування, форуми, дайджести, а також такі практики як crowdsourcing (пошук та залучення однодумців) та crowdfunding (збір коштів) у контексті демократизації суспільства. У взаємодії з владою також спостерігається передусім використання односторонньої електронної комунікації – високі показники відвідуваності сайтів органів влади контрастують із низькими показниками використання електронних звернень і запитів, електронних приймалень та інших подібних технологій.

За результатами опитування, більшість громадських діячів (98,8%) переконані у необхідності проводити заходи із підвищення рівня громадянської освіти у сфері е-демократії. 70,1% громадських організацій мають власні сайти, а 90,8% респондентів використовують соціальні мережі у своїй професійній діяльності. Близько половини опитаних громадських діячів вже скористались таким новим для України інструментом е-демократії як електронні петиції. Близько третини респондентів визнають, що їм не вистачає знань і навиків з комп’ютерної грамотності, і 57% представників ГО хочуть підвищити свій рівень обізнаності у сфері кібербезпеки.

Андрій Яскевич, експерт проекту «Регіональне обговорення проекту Білої книги з питань е-демократії» розповів учасникам конференції про процес формування державної політики у сфері е-демократії. Окрему увагу було надано розробці Зеленої книги з питань е-урядування та Білої книги з питань е-демократії. Написання документів такого типу є широко розповсюдженою європейською практикою. На відміну від нормативно-правових актів, зелена та біла книга – це документи, в яких детально описуються існуючі проблеми, цілі та завдання для їхнього вирішення на рівні державної публічної політики, а також очікувані результати від їхньої реалізації. Вони містять в собі опис кращих світових практик у відповідній сфері та проходять широке громадське обговорення. Саме такі документи згодом стають основою для подальшої законотворчої ініціативи.

Про важливість формування державної політики у сфері е-демократії, розробку спільних стандартів та форматів розповів виконавчий директор ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» Олег Левченко. Він закликав учасників конференції висловити свою думку щодо майбутніх сценаріїв розвитку державної підтримки електронної демократії в Україні. «Демократія – це не лише влада народу, а передусім влада народу для себе ж самого,» - наголосив він.

За його словами, доки громадськість не буде готова взяти на себе відповідальність за власний розвиток і добробут, ми спостерігатимемо так звану підміну понять, що проявлятиметься у завищених очікуваннях громадян, з одного боку, та їхній бездіяльності – з іншого боку. Менше з тим, хоч громадянське суспільство і є рушієм демократичних змін, розвитку електронної форми демократії в тому ж числі, без належної підтримки з боку державних органів влади вони не матимуть реального ефекту. Якщо існують електронні петиції, запити та звернення, мають бути передбачені чіткі процедури реагування на них. Що важливіше для розбудови електронної демократії – правила чи принципи? Саме таке питання він поставив учасникам конференції, закликаючи їх до дискусії.

Розробка державної політики з питань е-демократії – довгий і непростий процес.  Як підтвердили результати експертного опитування та їх обговорення у чотирьох регіонах України з представниками громадських організацій, ІТ-спеціалістами і держслужбовцями, громадськість поки що немає належного рівня обізнаності та компетенції, щоб у повній мірі скористатись перевагами інструментів електронної демократії. В той же час, існує значний попит на розвиток цих інструментів та широку інформаційну кампанію щодо шляхів їхнього використання.

Звіт за результатами дослідження «Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні» (2016 рік).