Інструменти електронної демократії стануть популярними в Україні лише тоді, коли громадяни на практиці відчують їхню корисність
Таку думку висловили громадські активісти Дніпропетровська під час обговорення результатів експертного опитування «Практика використання інструментів електронної демократії громадськими організаціями в Україні».
Захід відбувся за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Партнерами у проведенні заходу в Дніпропетровську стали представники Програма EGAP.
Оксана Гречко, керівник напрямку е-урядування ГО «Подільська агенція регіонального розвитку», зазначила, що найбільшими перешкодами на шляху розвитку електронної демократії, за результатами опитування, є низький рівень зацікавленості та обізнаності представників громадських організацій у цій сфері, високий рівень недовіри до органів влади та недосконалість законодавчого регулювання. Найбільше зауважень та коментарів щодо прогалин у нормативно-правовому полі учасники обговорення висловили щодо процедури формування та опрацювання електронних петицій та реагування органів влади на електронні звернення і запити.
Під час опитування, у якому взяли участь 402 громадські організації з 24 областей України, було виявлено, що НУО використовують здебільшого базові інформаційно-комунікаційні технології у своїй професійній діяльності – такі як електронна пошта, соціальні мережі, власні веб-сайти. Непопулярними залишаються електронні опитування, форуми, дайджести, а також такі практики як crowdsourcing (пошук та залучення однодумців) та crowdfunding (збір коштів) у контексті демократизації суспільства. У взаємодії з владою також спостерігається передусім використання односторонньої електронної комунікації – високі показники відвідуваності сайтів органів влади контрастують із низькими показниками використання електронних звернень і запитів, електронних приймалень та інших подібних технологій.
Учасники зустрічі у Дніпропетровську (представники громадських організацій, міської ради та ІТ-фахівці) також обговорили перспективу створення Дорожньої карти електронної демократії в Україні. Присутнім не вдалось досягти консенсусу щодо формату документу та його основних положень, але однозначним було рішення, що у процесі її розробки за основу варто взяти кращі практики, що вже поширені в даному напрямку в Україні, а також у ньому мають взяти участь якомога ширше коло фахівців.
Оскільки громадські організації є посередниками між громадою та органами влади, вони є локомотивом розбудови електронної демократії в Україні. Саме вони озвучують потреби громадськості і доносять їх до органів влади, але тільки акумулювавши зусилля у цій сфері усіх сторін, можна досягти бажаного результату.