Олександр Ірванець у Вінниці: «Із сучасною драматургією ситуація в Україні складна»

Олександр Ірванець у Вінниці: «Із сучасною драматургією ситуація в Україні складна»

Цього разу Польсько-українська дискусійна платформа у Вінниці відбулася за участі відомого українського письменника, перекладача і драматурга Олександра Ірванця. Під час зустрічі йшлося про сучасну польську драматургію в Україні.

Поезії та драматургія Олександра Ірванця були перекладені англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. Його п’єси ставлять на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану. У Польщі за твором Ірванця створена радіоп''''єса «Recording», а у Кракові вийшла окрема книга його драматургії.

За словами Олександра Ірванця, польська драматургія сьогодні добре знана у світі - п''''єси польських авторів широко ставляться на сценах Європи, Америки та інших континентів. Існує та міцнішає співпраця між українськими і польськими театральними колективами.

«Сучасні польські драматурги звертаються у своїй творчості до болючих тем повсякдення, а також осмислюють складні й неоднозначні події європейської і власне польської історії. Це є безперечним свідченням постійного ментального прогресу польського суспільства, його дорослішання. Українському глядачеві й читачеві мають безперечно бути цікавими пошуки митців сусіднього народу, їхні досягнення в освоєнні історичного досвіду, який багато в чому є спільним чи близьким для обох народів», - розповів О. Ірванець. 

Олександр Ірванець переклав з польської на українську півтора десятки п’єс. Деякі перекладав на замовлення, а деякі з задоволенням і без гонорару.

Як розповів письменник, в Україні ситуація з постановкою сучасної драматургії складна. Проблема в тому, що режисери більше хочуть ставити класику, адже їм легше працювати з мертвими авторами.

В українській літературі сьогодення є сотні драматургів, п’єси яких заслуговують найвищої оцінки, але, на жаль, залишаються фактично недооціненими. У наш час українська драматургія репрезентується винятково як літературний жанр. Сучасний театр робить вибір на користь класичної літератури, не беручи до уваги світові тенденції розвитку театру та кіно.

Під час заходу Олександр Ірванець презентував вінничанам дві книги перекладів польської драматургії – «Сповідь після зламу» та «Найвищі будинки, найглибші могили».

«Сповідь після зламу» - антологія сучасної польської драматургії. Вступ до неї написав  провідний польський театральний критик та журналіст Роман Павловський. Переклади текстів здійснили Олександр Ірванець, Андрій Бондар та Олександр Бойченко.

До антології увійшли п’єси: «Наш клас» Тадеуша Слободзянека, «Чекаючи на турка» Анджея Стасюка, «Тикоцін» Павла Демірського та Міхала Задари,  «Перший раз» та «Пісочниця» Міхала Вальчака, «Валіза» Малґожати Сікорської-Міщук, «Все у нас гаразд» Дороти Масловської.

У «Пісочниці» герой, Він, живе в уявному світі, де діє супергерой Бетмен. І його, тобто героя п''''єси, мало цікавить, що відбувається навколо, що тут, біля нього, є Вона, яка не проти подружитися з ним. Він і Вона так і не можуть знайти спільну мову. Бо між ними стоїть віртуальний Бетмен.

Герої п''''єси «Перший раз» постійно намагаються відтворити сцену своєї першої зустрічі. Це знайомство як ритуал, визначений стереотипами попсової літератури. Ці стереотипи тяжіють над героями, не даючи їм вибудувати нормальні стосунки.

Три п''''єси збірника присвячені темі Голокосту. Це – «Тикоцін» Павла Демірського й Міхала Задари, «Валіза» Малґожати Сікорської-Міщук та «Наш клас» Тадеуша Слободзянека.

У 2014 році в Україні вийшла друком збірка п’єс Януша Ґловацького «Найвищі будинки, найглибші могили» у перекладі Олександра Ірванця. Уривки творів перекладач зачитував вінничанам під час зустрічі.

До збірки ввійшли чотири драматичні твори: «Антигона у Нью Йорку», «Четверта сестра», «Попелюха» та «Ялинка страху». Герої п’єс – звичайні люди, які потрапили у незвичайні життєві обставини.

П''''єса «Четверта сестра», з одного боку, ніби переінтерпретація відомої п''''єси Чехова, з іншого, пародія-осмислення сучасних російських реалій. Є тут старі, які ностальгують за «славним минулим», але які ладні продатися за копійки (аби хтось їх купив), є й безпринципні російські мафіозі, які живуть днем сьогоднішнім, є й такий же безпринципний російські політик, і, звісно, безпринципні інтелігентні російські баришні, які, правда, можуть сказати щось про «високе». Сучасне російське суспільство, представлене в «Четвертій сестрі», – тотально безпринципне.

П''''єса «Попелюха» – твір жорстокий. Дія її відбувається в стінах дівчачої в''''язниці для малолітніх злочинців. Дівчат змушують грати класичну «Попелюшку». І водночас ця гра знімається для кіно. У цій п''''єсі злочинний світ переплітається зі світом нормальним. Правда, виявляється, що між цими світами не така вже й велика різниця. Ця різниця стосується не стільки суттєвих сторін, скільки сторін формальних. І в одному, й другому світі є підлість, лицемірство, невдячність, зрада і доброта.

Наприкінці зустрічі Олександр Ірванець відповів на запитання присутніх та влаштував автограф-сесію.