Американський архітектор не хоче їхати з Вінниці в Чикаго

Американський архітектор не хоче їхати з Вінниці Автор проекту одного з десяти найдивніших музеїв США працює волонтером у Вінниці. Його звуть Майкл Діксон. Американець настільки полюбив наше місто, що вже не хоче його покидати.

Він проживає в однокімнатній <<хрущовці>>. Щоб  менше виділятися, купив таку само кепку й куртку, які носять чоловіки його віку. Наші вареники називає  харчами із сюрпризом, бо наперед не знає, яка в них начинка. Все це - про Майкла Діксона, архітектора з Чикаго, який  третій рік працює у Вінниці.

Попросив ще рік у Вінниці

У березні 65-річний волонтер американського Корпусу Миру  мав залишити наше місто, але попросився ще на рік продовжити йому термін перебування у Вінниці, куди прибув у 2011-му. Майкл лауреат кількох національних відзнак  США у галузі відновлення пам''''яток архітектури.

Він є членом національної комісії архітекторів. Найбільше пишається своїм проектом, за яким реставрували зруйнований часом оперний театр

1878 року забудови в одному з міст штату Іллінойс. Загалом за його проектами відновлено понад тисячу пам''''яток архітектури.  За час своєї архітектурної діяльності Майкл Діксон виготовив 2,2 тисячі проектів.

Незважаючи на заслуги,  американець простіше від нас сприймає українські реалії. Щоправда, деякі з них ніяк не може зрозуміти.

Наприклад, чому зовнішні стіни <<хрущовки>>,  де винаймає житло, облицьовані керамічною плиткою. Каже, ті, хто робив це, не могли не знати, що вона відпаде.

- Якби  я таке зробив у себе вдома, мав би великі проблеми, - зазначає американець.  Як і більшість вінничан, він користується трамваями й тролейбусами. Ходить на ринки й в магазини. Шкодує, що наша мова дається важкувато. Через це ніяк не може під час покупок зрозуміти, наприклад, які саме вареники купує. Вони, як і український борщ, до смаку гостю з-за океану.

Ще на рік у Вінниці Майкл залишився, щоб довести до завершення деякі розпочаті справи, а також презентувати видану за цей час книгу про наше місто і кишеньковий путівник по Вінниці. Детальніше про ці видання пообіцяв розповісти  після їх презентації.

Книга про місто над Бугом

У Вінниці книгу американського архітектора бачили тільки окремі посадовці міськради, яким автор презентував декілька примірників. Зате в Чикаго її вже оцінили студенти Інституту архітектури. 10 жовтня Майкл Діксон  виступав перед викладачами й студентами  інституту.

Розповідав про волонтерську діяльність. Його завдання в Україні - допомогти облаштувати  місця відпочинку для дітей і дорослих в окремих населених пунктах. Як це йому вдається, говорив, виступаючи в Чикаго.

Починав роботу на Чернігівщині. Там за його проектом перепланували будинок сімейного типу для дітей з обмеженими фізичними можливостями.

Хворим дітям стало зручно пересуватися у переобладнаній будівлі. Після цього архітектора запросили на сесію міськради, вручили  почесну відзнаку, подякували за роботу і попросили надалі залишатися у Чернігові. Однак у представництві Корпусу Миру в Україні архітектора відрядили до Вінниці.

Аналогічний проект Майкл розробив для нашої обласної бібліотеки імені Тімірязєва. Зараз там тривають роботи,  щоб люди на інвалідних візках мали можливість підніматися на другий поверх. У Вінниці він також виконував замовлення для інших регіонів. На Волині в одному з районів за його проектом виготовили  незвичний ігровий будиночок. Його особливість в тому, що споруду  встановили на... дереві. Свій автограф американець залишив також на Львівщині. Там є дитячий майданчик, зроблений за його проектом. Жителі села виготовили його своїми руками з місцевих матеріалів. В цьому особливість проектів американця. Він не закладає в проект дороговартісні  матеріали.  Акцент робить на місцевих матеріалах, що не потребують великих грошей.

Так само власними силами місцеві жителі збудували літній театр у селі Северинівка Жмеринського району. Навіть сільський голова впрягався в роботу. Архітектор наголошує,що дуже приємно було бачити, як люди старалися реалізувати його задум, тим само засвідчили повагу до його роботи і створили гарне місце для відпочинку. Зробили все з місцевої сировини. Наприклад, лави для сидіння виготовили з розрізаних навпіл по довжині стовбурів дерев. Сцена також дерев''''яна. Важливо, що така споруда людям потрібна. Саме в літньому театрі святкували День села.

Почесним гостем на святі був американський архітектор. Гордився тим, коли на його адресу звучали слова подяки.

Збирають гроші для Северинівки

У Северинівці американець провів чи не найбільше часу. У цьому селі його зацікавили залишки старої будівлі місцевої пам''''ятки садово-паркової архітектури.  Майкл дізнався, що до 1926 року тут була власна оранжерея, в якій  вирощували саджанці дерев і рослин.

Архітектор задумав відновити споруду. Вона органічно вписується в проект рекреаційної зони, розроблений американцем для Северинівки.

Збережена стіна оранжереї стане одним з елементів, до якого <<прив''''яжуть>> решту будівлі.

-Дуже важливо вписувати старі елементи при відновленні колишніх будівель, звичайно, простіше розвалити ту стіну і все збудувати з нуля, але світова архітектурна наука не схвалює такий підхід, - розповідає американець. - У своїй роботі я завжди намагався зберегти навіть найменші залишки з минулого. Це, можна сказати, мій підхід при відбудові пам''''яток архітектури. Не має значення, про яку споруду йдеться - чи це оперний театр, чи залишки оранжереї  у Северинівці.

Мета американського архітектора не просто відновити стару споруду.

Головне вдихнути в нього друге життя. Він прагне, щоб люди знову почали займатися тим, що колись робили їхні попередники - вирощувати саджанці дерев і рослин. Такий підхід підтримує сільська влада, але кошти на це знайти непросто. Тим часом Майкл так перейнявся бажанням довести справу до кінця, що організував збір коштів в Америці. Одна з організацій виявила бажання допомогти в підготовці фахівців для вирощування  саджанців і наданні консультацій. А члени Ротарі клубу розпочали збирати кошти для відновлення оранжереї.

Чекав, щоб стати волонтером

-Мій звіт про роботу в Україні сприйняли в Інституті архітектури із захопленням, - каже Майкл. - Почувався не інакше, як почувається відома <<зірка>>. Про мене написали в одній з Чикагських газет.

Як пояснює гість, стати волонтером - це внутрішня потреба багатьох американців. Починається все з шкільних років. Всі діти записуються у скаутські організації. Великий вплив на їхню свідомість мають традиції волонтерства. Волонтером був старший брат Майкла. У числі перших після створення Корпусу Миру поїхав в Африку.

- Я б теж з ним поїхав, але тоді служив в армії, - каже Майкл. - Це бажання не залишало мене все життя. Але на заваді були поважні причини. Коли діти виросли, у мене їх троє, тепер вони самостійні, то я подумав, що далі вже нікуди відкладати  давнє бажання стати волонтером Корпусу Миру. Одного разу мені на очі потрапила стаття в газеті під промовистим заголовком: <<Якщо не тепер, то коли?>>. Ці слова я повторив декілька разів, а тоді взяв ручку й папір і написав заяву до Корпусу Миру у Вашингтоні.  Але, з''''ясувалося, що не так просто стати волонтером. Дуже багато бажаючих. Я два роки чекав своєї черги.

За якими критеріями відбувається відбір волонтерів

- У першу чергу треба мати певні знання і вміння, які ти можеш передати людям в іншій країні, - розповідає американець. - Наявність вищої освіти - це теж обов''''язкова умова. З тобою обов''''язково проведуть  співбесіду на предмет твоїх рис характеру, наскільки ти комунікабельний і чи вмієш налагоджувати контакти з іншими людьми.

Потрібна медична довідка про те, що ти здорова людина. На волонтерстві грошей не заробляють. Оплачують тільки кошти на оренду житла і на проживання. За тими розцінками, які існують у місці перебування волонтера. Після повернення в Америку волонтер має поділитися думками і враженнями про те, що він бачив у чужій країні, як там живуть люди, які особливості їхнього менталітету, про їхні традиції і звичаї. Такі розповіді завжди сприймаються з цікавістю. Волонтерами в Америці пишаються. Самі ж вони горді з того і дуже радіють, коли отримують за таку роботу сертифікат.

Фото онука тримає при собі

У заяві Майкл просив направити його у Східну Європу. Знає, що тут багато пам''''яток архітектури. Яким же було його здивування, коли отримав відрядження у... Ботсвану - державу в Південній Африці.

-Я знову прийшов в організацію Корпусу миру і кажу, зверніть увагу на моє резюме, я архітектор, понад 30 років займався відновленням пам''''яток старовини, у Ботсвані нема таких споруд, - усміхається співрозмовник. - після цього ще раз переглянули мої документи і сказали: <<Україна якраз для вас>>.

На той час він майже нічого не знав про нашу державу.

Під час перебування Майкла у Вінниці у нього в Америці  народився внук. З останньої поїздки додому у жовтні нинішнього року, про яку вже згадувалося вище, він привіз з собою фото внука. Цей знімок завжди має при собі. Під час розмови Майкл  дістав з кишені фотографію із зображеним немовлям  і на обличчі в нього промайнула тепла усмішка.

- Старшій внучці вже п''''ять рочків, - каже співрозмовник. -  А тепер маю ще й внука. Дуже радий з того. Спочатку  всі троє моїх дітей, а особливо дружина, трохи ображалися на мене, що поїхав надовго і далеко. Тепер, відчуваю, гордяться мною, що я зумів здійснити те, про що мріяв багато років.

До Вінниці волонтер приїхав на запрошення громадської організації <<Подільська агенція регіонального розвитку>>. В офісі цієї організації його робоче місце. На столі постійно багато креслень.

- Майкл дуже скрупульозна людина, - каже голова організації Олег Левченко. - Старанний у роботі. В офісі з''''являється одним з перших.

Болісно сприймає, коли щось не вдається. Зовсім невибагливий до умов, в яких проживає. Однокімнатна <<хрущовка>>, де нині проживає, не йде ні в яке порівняння з тим, що має в себе в Америці. Але він ніколи не скаржиться.

Працівникам агенції імпонує, що американець, попри свої роки, веселий і щирий у спілкуванні. Охоче долучається до відзначення наших свят. Та й про свої не забуває. Коли на Новий рік  працівники агенції прийшли до нього в гості, він для всіх підготував подарунки. Недавно під час відомого свята Хелоувін жартував з усіма, теж дарував сувеніри.

НА ПЛАШКУ

Майкл Діксон автор проекту одного з найдивніших музеїв США Серед десяти найдивніших музеїв США на п''''ятому місці знаходиться музей під назвою <<Чортова мотузка>>, або його ще називають музей колючого дроту. Проектував його наш співрозмовник - архітектор Майкл Діксон.

-Музей розташований у місті Маклін, штат Техас, а точніше, на тому самому місці, де була майстерня, в якій вперше у світі почали виготовляти колючий дріт, - каже Майкл. - Представлені документи й експонати розповідають історію такого винаходу людства яким є колючий дріт.

Відвідувачам показують процес виробництва колючого дроту. Найбільш цікаві експонати - скульптури з колючого дроту, їх тут 45 і понад сто фотографій, на яких зображено застосування колючої огорожі. Виставлено і  колючий дріт, й інструменти, якими його виготовляли.

Довідка. Серед  країн Східної Європи найбільше волонтерів з Америки в даний час нараховується в Україні.

Корпус Миру (урядове агентство США) створено у 1961 році з ініціативи тодішнього сенатора Джона Кеннеді.  22 вересня 1961 року Конгрес США ухвалив закон <<Про Корпус Миру>>. Завдання волонтерів організації - сприяти зміцненню миру у світі, живучи та працюючи серед громадян інших країн.  В Україні  засновано у 1992 році, коли український Президент Леонід Кравчук та американський Президент Джордж Буш підписали двосторонню угоду про створення цієї організації  в нашій державі.  Відтоді добровольці з США  постійно приїздять до нас, живуть і працюють пліч-о-пліч з українцями, обмінюючись досвідом та започатковуючи стосунки, які часто залишаються добрими і підтримуються на довгі роки. Термін перебування волонтера в іншій країні - два роки, у разі необхідності і бажання волонтера, його можуть продовжити ще на один рік.

Місія Корпусу Миру - допомагати громадянам нашої держави компетентними фахівцями у вивченні англійської мови, підвищенні технічної кваліфікації, розвитку освіти, надання допомоги територіальним громадам.

Віктор Скрипник, RIA