+38 (0432) 69 44 32
Головна » Новини » Северинівку відвідала онучка останнього власника тутешнього палацу й парку

Северинівку відвідала онучка останнього власника тутешнього палацу й парку

Батько Терези Фірлей Северин Соколовський (названий на честь свого предка Северина Орловського, засновника Северинівки) народився в цьому селі 1913 року, 5-річним залишив рідний дім, пронісши спогади про нього через усе життя.



У публікації "В гостях у внучки засновників с. Северинівки" ми вже розповідали про те, як сільський голова Северинівки Жмеринського району Олександр Христюк та голова Подільської агенції регіонального розвитку Олег Левченко відвідали онучку останнього власника северинівського маєтку і палацу Орловських-Соколовських Терезу Філей, яка мешкає нині неподалік Варшави та працює архітектором. Нащадки графського роду отримали тоді від Подільської агенції регіонального розвитку та сільського голови запрошення відвідати Северинівку, а нещодавно цей цікавий і зворушливий візит відбувся.

- Мій тато виїхав з Северинівки у 5-річному віці, - розповідає пані Тереза. - Тому мало що міг пригадати, але все життя беріг у пам’яті окремі картинки: великий камінь у парку біля річки (він досі тут є, я бачила його і зробила багато фотознімків), чудові широкі краєвиди, пагорби, гарний великий парк... Як вибухнула революція, наша родина спочатку поїхала до Києва (здається, в 1919 році), бо тут у селі було небезпечно. Батько розповідав, що в Києві був страшний голод, якось на Різдво вони не мали що їсти, а серед його речей були дитячі іграшки - фігурки з шоколаду. Згадали про ті іграшки, і то була вся їхня святкова їжа… Стало очевидно, що не варто чекати нічого доброго, і вони змушені були поїхати до Варшави. Бабця Евеліна з дітьми виїхала, а тут в маєтку до 1921 року лишався дідусь Антоній Соколовський зі своєю мамою і тещею. Під час польсько-більшовицької війни він співпрацював з Військом Польським, постачаючи йому продукти, і завдяки цьому отримав два залізничних вагони, в які міг повантажити речі з Северинівки - трохи меблів, трохи фотографій, книг та документів. Усе це поїхало до Варшави. А бабуся з дітьми рік мешкала у варшавському готелі «Брістоль» - все ще сподівались на повернення додому. Крім плати за готель, доводилось ще й платити за оренду складів, де зберігались речі з маєтку, тому частину меблів довелось продати…

Розповіла пані Тереза і про свою бабусю, яка загинула в концтаборі «Аушвіц», бо під час війни переховувала у своєму варшавському мешканні євреїв, і про тьотю, яка стала майором Війська Польського та здобувала Берлін. В родині досі зберігається її військовий квиток, в якому вказано: «місце народження - Северинівка». Зберегли нащадки роду Орловських-Соколовських також дипломи та медалі з міжнародних виставок у Брюсселі та Петербурзі, здобуті за вироблені в Северинівці продукти та вина, збергли лист управителя про те, що більшовики відбирають цукроварню, є також чимало фотографій початку ХХ століття, деякі ікони та картини з Северинівського палацу, ціла коробка вишитих хрестиком українських рушників… А в музеї села, що облаштовується при Северинівському будинку культури, Тереза Фірлей теж впізнала деякі речі з палацу, бачені нею раніше на сімейних фото - наприклад, раму від великого настінного дзеркала. Навіть вічнозелена нині майже столітня туя під вікнами палацу (в ньому тепер санаторій) була зафіксована на фото ще молодим деревцем.

- Почуваю себе тут дуже незвичайно - як людина з іншого часу, як у фільмі про Гарі Поттера, - зворушено каже пані Тереза. - Я взяла з собою в дорогу символічну річ - ружанець (католицькі чотки, які перебирають під час молитви). Цей ружанець був у моєї бабусі, коли вона виїздила звідси, а тепер, через більш як 90 років, він зі мною повернувся до Северинівки…

Оглянувши створений знаним у Європі дизайнером Діонісієм Міклером парк, ідею реконструкції якого Северинівська громада сподівається втілити спільно з Подільською агенцією регіонального розвитку, відвідавши музей історії села, створюваний в рамках культурно-просвітницького проекту за підтримки Фонду «Відродження», з інтересом поспілкувавшись з дослідником минувшини Северинівки етнографом Віктором Косаківським, гостя з Польщі (хоча северинівчани воліли не називати пані Терезу гостею, адже приїхала вона до батьківського дому) взяла участь у яскравому купальському фестивалі.

Фестиваль «Купальська квітка» було організовано за підтримки Северинівської сільської ради, ГО «Моя Северинівка» (в рамках проекту «Криниця на межі», втілюваного за підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження»), Подільської агенції регіонального розвитку, Жмеринської райради та райдержадміністрації. На запрошення керівника «ПАРР» Олега Левченка на свято також прибули війт польської гміни Корицин Мирослав Лех, перший секретар посольства Республіки Польща в Україні Броніслав Кшишотарський та віце-консул Генерального консульства Польщі у Вінниці Войцех Мрозовський.

Після цього дійства фото й розповіді про гостинність северинівчан, про виступи колективу «Калинове намисто», вихованців тутешнього дитсадка, столичного гурту «Полі-Карп» і його фронтмена Валерія Гладунця, про видовищне вогняне шоу у виконанні Родіона Банара теж стануть надбанням родинного архіву пані Терези, яка планує наступного разу приїхати до Северинівки з дітьми та онучкою.

Юрій Сегеда