+38 (0432) 69 44 32
Головна » Новини » Інвестуймо не в «Газпром»…

Інвестуймо не в «Газпром»…

Міністерство палива й енергетики шукає альтернативні енергоресурси, на необхідності розумно й економно господарювати наголошує Прем’єр-міністр, стратегію енергетичної незалежності держави обстоює Президент, діє в Україні також державне агентство з енергоефективності… Разом із ними в цьому ж напрямку рухається активне село Северинівка, що в Жмеринському районі, Вінницької області. І вже має певні результати, має досвід, яким охоче ділиться з іншими сільськими громадами.

Погодьмось, небагато українських сіл беруть участь у довготерміновій партнерській програмі «Енергоефективна сільська громада», не скрізь є вакуумні сонячні колектори, що гріють воду для душових кабін... Тут, у Северинівці, вдало поєдналась ініціатива сільського голови і самих селян із зусиллями місцевої громадської організації - Подільської агенції регіонального розвитку. Це, як то кажуть, добре, але мало, бо Северинівка є радше приємним винятком.

Енергозабезпечення сільських теренів України потребує системного державницького підходу. І на цьому шляху постає чимало перешкод. Зокрема, байдужість багатьох керівників громад, адже, на їхню думку, простіше поставити газовий котел і більше нічого не робити – не монтувати енергозберігаючих систем, нічого не перебудовувати і не утеплювати, не «морочитися» з пошуком дешевшого та екологічнішого палива. Тому й досі багато сіл чекають газифікації як манни небесної, незважаючи на її економічну невигідність. Ще одна проблема – нестача в селі коштів (адже в майбутню економію треба дещо інвестувати) та складність і дорожнеча виготовлення проектної документації для встановлення технічних новацій.

- Непростою є і проблема системного забезпечення біопаливом. Актуальною вона буде доти, доки поодинокі села поліпшуватимуть енергоефективність фактично самотужки, – каже голова Подільської агенції регіонального розвитку Олег Левченко. – А от якби була програма підтримки енергетичних кооперативів, за прикладом, скажімо, шведських, де громади об’єднуються, орендують землю, купують обладнання, працевлаштовують робітників і обслуговують комунальні об’єкти та приватні садиби. Бо ж не обов’язково кожному селу купувати щеподробильну установку чи лінію з виготовлення паливних гранулів, якщо територіальні громади виборюватимуть свою енергонезалежність гуртом.

– Вітряк на нашому спортзалі дає 2 кіловата енергії за годину, інший вітряк – вітроводопідйомна установка – накачує 4 кубометри води і дозволяє подавати воду ветеранам безкоштовно, розповідає Северинівський сільський голова Олександр Христюк. – Три роки тому обігрівали сільраду газом і витрачали 14 тисяч гривень за опалювальний сезон, тепер із подорожчанням газу довелось би платити рази в 4 дорожче. Натомість палимо деревними відходами, всяким «тринням», яке нічого не коштує – чистимо дерева, вирізаємо кущі в лісосмугах, усе це переробляється на щепу і спалюється в котлі. Котел вітчизняний, житомирського виробництва, називається «утилізаторна піч», три роки тому коштував 18 тисяч грн., тобто відшкодував затрати трохи більше як за рік. Зараз такі котли коштують до 40 тис. грн. – подорожчали, але ж і газ подорожчав…

А тутешній ФАП обігрівається геотермальним насосом, який акумулює енергію землі (адже навіть в люті морози на метровій глибині температура плюсова). Це такий собі «холодильник навпаки» – труби пристрою, розміщені в ґрунті, «збирають» набагато більше теплової енергії, ніж витрачається електричної на його роботу. Таку корисну «штуковину» Кельвін винайшов ще в 1852 році, у Швеції близько півмільйона будинків обігріваються теплонасосами різних типів, а для нас це й досі дороге задоволення. Але газ стає задоволенням ще дорожчим.

«Ми не такі багаті, щоб інвестувати в економіку інших держав!» – кажуть європейські прихильники альтернативних джерел енергетики. Такої думки і село Северинівка, яке поки що втілює свої ідеї завдяки грантовим проектам, переважно з закордонних джерел. Другий рік тут діє сучасний навчально-демонстраційний центр енергоефективності сільських територій (відкритий за підтримки посольства Норвегії). Тепер це село намагається достукатись і до київських високих кабінетів, закликає створити дієву державну програму, готове зіграти роль навчального майданчика для інших. Щоб ми стали нарешті справді незалежними і потроху припиняли інвестувати за інерцією в розвиток чужих бізнес-імперій на кшталт «Газпрому».